Чевіотська вівця

Зовнішність як розпізнати

Вовна

Чевіот має густе, щільне руно білої вовни з довжиною волокна від 7,5 до 12 см і мікроном від 27 до 33. Морда та ноги вільні від вовни, з чорним носом і чорними копитами. Вуха стоячі та насторожені, загальна постава жвава та елегантна.12

Характер які вони

Чевіотські вівці загалом спокійні та лагідні, хоча деякі особини можуть бути трохи відстороненими. Вони не полохливі і легкі в поводженні. Їхня незалежна натура означає, що вони потребують менше людського втручання, ніж багато інших порід.54

Щоденна активність наскільки насичений день

Чевіотські вівці, активні збирачі, які процвітають, коли мають багато простору для блукання та випасу. Вони природно витривалі і проводять більшість часу на вулиці, навіть у сувору погоду. Ідеальним є велике пасовище з хорошою травою.41

Грумінг та догляд практичні моменти

Чевіотські вівці потребують мінімального догляду. Їхні вільні від вовни морди означають, що вони ніколи не страждають від вовняної сліпоти. Їх потрібно стригти раз на рік для отримання вовни. Їхні тверді чорні копита менш схильні до копитної гнилі, а природна стійкість до глистів зменшує потребу в дегельмінтизації та обрізанні вовни навколо хвоста. Регулярне обрізання копит все ж рекомендується.14

Головна де вони найщасливіші

Чевіотські вівці надзвичайно витривалі і можуть витримувати холодні, вологі зими та спекотне, сухе літо. Їм потрібен простий тристінний сарай або укриття, щоб сховатися від дощу та екстремальної погоди, але вони часто вважають за краще залишатися на вулиці. Безпечне, добре огороджене пасовище необхідне для захисту від хижаків.41

Основи годування що йде в миску

Чевіотські вівці, чудові збирачі і отримують більшість поживних речовин з хорошого пасовища. У суворих умовах або коли сніг вкриває землю, їхній раціон слід доповнювати сіном і невеликою кількістю корму. Через свою витривалість вони потребують менше додаткового годування, ніж багато інших порід.41

Компанія кого вони люблять поруч

Вівці, стадні тварини, і чевіоти не виняток. Їх завжди слід тримати принаймні з однією іншою вівцею, ідеально, з невеликою отарою. Вони незалежні і не потребують постійної людської уваги, але потребують товариства собі подібних.4

Історія де все почалося

Порода чевіот походить з пагорбів Чевіот на кордоні Англії та Шотландії, де вона була визнана як витривала вівця ще в 1372 році. Порода була названа сером Джоном Сінклером наприкінці 18 століття, який відібрав місцевих довгошерстих гірських овець регіону і назвав їх чевіотами. Їх завезли до Сполучених Штатів у 1838 році та до Австралії у 1938 році. З часом з'явилися два різних типи: Південний чевіот (Southie) і більший Північний чевіот (Northie), який розвинувся в результаті схрещування з лейстерськими та іншими баранами. Сьогодні чевіоти зустрічаються у Великій Британії, Ірландії, Австралії, Новій Зеландії, Норвегії, Канаді та Сполучених Штатах.6137

Визнана офіційні моменти

American Cheviot Sheep Society

Товариство породи, яке веде родовід та стандарти для овець чевіот у Сполучених Штатах.8