Собаки: Данія, правила, податок і подорожі

Власник повинен маркувати собаку та зареєструвати її в Dansk Hunderegister до досягнення нею 8 тижнів; собаку старше 8 тижнів, ввезену до Данії, потрібно зареєструвати протягом 4 тижнів після прибуття. Реєстрація коштує 145 kr одноразово, а зміни, як-от новий власник чи адреса, потрібно повідомляти протягом 4 тижнів (новий власник повідомляє про передачу). Порушення карається штрафом.[3]

Маркування здійснюється мікрочипом або татуюванням на вусі чи в паху, лише ветеринаром або ідентифікатором, зареєстрованим у Dansk Hunderegister. Власник платить за маркування окремо від реєстраційного збору. З 4 місяців собака також повинна мати на нашийнику жетон з іменем і адресою власника.[3]

У Данії немає іспиту чи ліцензії для власників собак. Закон про собак (Hundeloven) вимагає маркування, реєстрацію, жетон з іменем і страхування відповідальності, але іспиту перед придбанням собаки немає.[4]

Страхування відповідальності перед третіми особами за собаку обов'язкове (Hundeloven § 8, stk. 2), і страховик виплачує потерпілому безпосередньо. Власник несе сувору відповідальність за шкоду, заподіяну собакою, яка зменшується лише тоді, коли потерпілий сам до неї доклався. Обов'язок діє навіть для собак, що відвідують Данію на короткий час.[2]

У містах і забудованих районах собака на громадських дорогах, стежках і площах має бути на короткому повідку або з людиною, яка повністю її контролює; поза містами власник має не допускати її бродіння, а муніципалітети можуть встановлювати додаткові зони повідка. Згідно з Naturbeskyttelsesloven собак у лісах і на необроблених землях потрібно завжди тримати на повідку, а на пляжах з 1 квітня до 30 вересня. Намордник потрібен лише якщо поліція наказала його для небезпечної собаки (Hundeloven § 6, який також дозволяє повідок не довше за 2 м).[5]

Утримувати, розводити чи ввозити 13 перелічених типів собак і їхніх помісів заборонено (Hundeloven § 1 a), також на час відпустки, а поліція може наказати приспати заборонену собаку.[4]

З 1 липня 2025 року собак не можна тримати прив'язаними, окрім короткочасно в перелічених випадках, як-от біля магазину, під час дресирування чи полювання або в подорожі; прив'язана собака повинна мати змогу повертатися, лягати й стояти, з укриттям від негоди.[6]

Якщо собака постійно гавкає або скиглить і заважає сусідам, поліція після скарги може наказати тримати її в приміщенні або забрати (Hundeloven § 4). Дозволяти собаці бігати по чужій приватній землі без права на її використання заборонено (§ 3, stk. 3).[4]

Некомерційні переміщення тепер підпадають під Делегований регламент Комісії (ЄС) 2026/131, який замінив правила Регламенту (ЄС) № 576/2013. Тварині потрібні мікрочип, чинне щеплення від сказу та паспорт домашньої тварини ЄС, не більше п'яти собак, котів чи тхорів на транспортний засіб, якщо вони не їдуть на виставку чи змагання. Паспорти, видані за старими правилами, залишаються придатними на перехідний період.[7]

Тварини з-поза ЄС повинні в'їжджати через визначений пункт в'їзду для мандрівників, де перевіряють документи й особу. Їм потрібні мікрочип, чинне щеплення від сказу (зроблене у віці від 12 тижнів, чинне через 21 день після первинної дози) і ветеринарне свідоцтво ЄС, видане офіційним ветеринаром, а з більшості країн ще й тест на антитіла до сказу. Заборонені типи собак ввозити не можна, а собаку, що перебуває понад 4 тижні, потрібно зареєструвати в Dansk Hunderegister.[8]

З більшості країн поза ЄС потрібен тест на антитіла до сказу: кров беруть щонайменше через 30 днів після первинної вакцинації, аналіз роблять у лабораторії, схваленій ЄС, з результатом щонайменше 0,5 IU/ml, а потім чекають 3 місяці від забору крові до поїздки. Не потрібен для поїздок у межах ЄС.[8]

Данія не вимагає обробки від стрічкових червів. Вона потрібна лише для собак, що в'їжджають до Фінляндії, Ірландії, Мальти, Норвегії чи Північної Ірландії, тож плануйте її, якщо їдете далі до Норвегії.[8]

Для тварин, що відповідають правилам, карантину немає. Тварину, яка не пройшла перевірку, можуть повернути, помістити в карантин до виконання вимог (до шести місяців, якщо не дотримано правил щодо сказу) або, як крайній захід, приспати.[8]