Собаки: Італія, правила, податок і подорожі

Кожну собаку має ідентифікувати й зареєструвати в SINAC, національному реєстрі тварин, який наповнюють регіональні реєстри, державний або уповноважений приватний ветеринар протягом 60 днів після народження і в будь-якому разі до її продажу чи передачі. Зміни власника, переїзди та смерть потрібно фіксувати протягом 7 днів, а втрату чи знаходження протягом 48 годин. Регіони встановлюють штрафи, наприклад від 150 до 900 євро за порушення у Фріулі-Венеція-Джулія.[2]

Мікрочип, імплантований уповноваженим ветеринаром, є єдиним прийнятним способом ідентифікації собак і обов'язковий по всій країні. Ветеринар вносить дані під час чипування або протягом 48 годин. Сама реєстрація у Венето безкоштовна; вартість чипа встановлює ветеринар.[3]

В Італії немає податку на собак. Національний податок на собак зі ст. 6 Закону 281/1991 скасовано з 1992 року.[4]

Загального іспиту чи ліцензії для власників немає. Курси для власників, що завершуються сертифікатом patentino, існують на добровільній основі, але після укусу чи нападу муніципалітет за порадою місцевої ветеринарної служби може зобов'язати власника пройти курс за власний рахунок.[5]

Страхування цивільної відповідальності для звичайних собак не обов'язкове, але власник завжди несе цивільну та кримінальну відповідальність за шкоду, завдану собакою. Власники собак, внесених до реєстру собак високого ризику агресії місцевої ветеринарної служби, повинні укласти страхування відповідальності перед третіми особами й тримати собаку на повідку та в наморднику в містах і громадських місцях.[5]

У міських районах і місцях, відкритих для публіки, собака має бути на повідку не довше за 1,5 м, за винятком зон для собак, визначених муніципалітетом. Власник завжди повинен мати при собі жорсткий або м'який намордник і вдягати його, коли існує ризик для людей чи тварин або коли цього вимагають органи влади. Хто вигулює собаку в місті, має прибирати її відходи та мати при собі засоби для цього.[5]

Залишення тварини напризволяще є злочином, що карається арештом до одного року або штрафом від 5 000 до 10 000 євро, на третину більше, якщо це зроблено на дорозі чи біля неї, і позбавленням водійських прав на 6-12 місяців, якщо використано транспортний засіб.[6]

З 1 липня 2025 року заборонено тримати домашню тварину на ланцюгу чи подібній прив'язі, яка не дає їй рухатися за місцем проживання, за винятком задокументованих причин здоров'я або тимчасових потреб безпеки. Штраф становить від 500 до 5000 євро.[7]

Дресирування чи розведення собак для посилення агресивності та допінг собак заборонені. Неповнолітні та особи з певними судимостями не можуть володіти собакою, віднесеною до високого ризику, чи утримувати її. В Італії цей розпорядок не містить національного переліку порід; ризик оцінюють для кожної собаки окремо.[5]

Тварина подорожує з власником і потребує мікрочипа, щеплення від сказу, зробленого у віці 12 тижнів або старше та чинного через 21 день після первинного щеплення, і паспорта домашньої тварини ЄС. Максимум 5 тварин на транспортний засіб.[8]

Тварині потрібні мікрочип, чинне щеплення від сказу (у віці від 12 тижнів, чинне через 21 день після первинної вакцинації), ветеринарне свідоцтво про здоров'я тварини, чинне 10 днів для перевірок при в'їзді, і підписана декларація про некомерційний характер. Вона повинна в'їжджати через пункт в'їзду для мандрівників. Максимум 5 тварин на транспортний засіб.[9]

Потрібен для тварин із країн поза ЄС, яких немає в переліку ЄС. Кров беруть щонайменше через 30 днів після вакцинації й щонайменше за 90 днів до видачі свідоцтва, аналіз роблять у визначеній лабораторії, результат 0,5 IU/ml або більше. Не потрібен під час подорожей між країнами ЄС.[9]

Обробка собак від стрічкових червів потрібна лише для в'їзду до Фінляндії, Ірландії, Мальти, Норвегії та Північної Ірландії, її робить ветеринар за 24-120 годин до в'їзду. Для в'їзду до цієї країни вона не потрібна.[8]

Умови в'їзду до ЄС не передбачають карантину для тварин, які їх виконують.[9]